ОКРА́ЙЧИК, а, чол. Зменш. до окраєць. — Бабуся дістала торбинку із-за дверей і поклала туди окрайчик хліба і шматок солонини (Михайло Томчаній, Готель.., 1960, 67); * Образно. [Лісовик:] До кого ти подібна? До служебки, зарібниці, що працею гіркою окрайчик щастя хтіла заробити і не змогла (Леся Українка, III, 1952, 243).
ОКРАЙЧИК
Тлумачення слова