ОКОВКА

ОКО́ВКА, и, жін. Металева оббивка (часто у вигляді оздоблення) на дверях, меблях і т. ін.; окова. Скляні маленькі шибки з олов’яними оковками затягла срібна паморозь (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 225); Він стояв поруч і розглядав мій чемодан. Насічка ініціалів, оковка на ріжках, пристрій для замка (Анатолій Хорунжий, Ковила, 1960, 18); З давніх-давен збереглися в нас величезні могили-кургани, як, наприклад, Чорна Могила в Чернігові, де були знайдені неоціненної мистецької вартості срібні оковки жертовних келихів (Літературна Україна, 9.II 1965, 2).