ОКО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до окувати. Стояла висока синя скриня, окована залізними штабами і прикрита зверху узорчатим килимом (Панас Мирний, I, 1954, 205); Він загнав собак у будку, защіпнув за ними дверцята, відсунув засув на окованих залізом воротах (Михайло Чабанівський, Балканська весна, 1960, 203); Круг воза йшли робітники, хто з довгим, окованим дрючком на плечах, хто з бляшанкою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 225); * Образно. Нехай мої співи й садочки квітчаті Заснули, оковані сном зимовим, — Весною й пісні, і квітки на гранаті Погнем загоряться новим! (Леся Українка, I, 1951, 157);
// оковано, безос. присудк. сл. * Образно. За що ж тебе, світе-брате, В своїй добрій, теплій хаті Оковано..? (Тарас Шевченко, II, 1953, 344).
ОКОВАНИЙ
Тлумачення слова