ОКОРЕ́НКУВАТИЙ, а, е, розм. Невисокий, але міцної будови; кремезний. Верига був окоренкуватий, в плечах широкий, але не вищий за середнього гайдука (Петро Панч, Гомон. Україна, 1954, 129); На трибуну ще один іде. Невисокий, але окоренкуватий, дебелий (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 53);
// Короткий, але міцний, дебелий (про руки, ноги). Він викопував з вологої землі чубучок з чотирма вічками, окоренкуватими руками обережно перерізав пополам (Степан Чорнобривець, Красиві люди, 1961, 28).
ОКОРЕНКУВАТИЙ
Тлумачення слова