ОКО́ПНИК, а, чол., розм.
1. Боєць, який воює в окопах, перебуває на передовій лінії. В блискучому автомобілі, оточеному сірими окопниками, хтось у френчі.. пишався своїм баритоном (Андрій Головко, I, 1957, 60); Високо над нею пливли на захід в супроводі жвавих «яструбків» важкі бомбардувальники.. І хоч вони не мали змоги вплинути зараз на долю оборонців дамби, після їхнього перельоту кожному окопникові чомись стало легше (Олесь Гончар, III, 1959, 371).
2. Той, хто споруджує, риє окопи.