ОКОНТУ́РЕННЯ, я, сер., спец.
1. Дія за значенням оконтурити. У 1956-1958 рр. Інститутом геологічних наук АН УРСР з успіхом був застосований високочастотний сейсмічний метод в районі м. Володарська-Волинського з метою оконтурення пегматитових тіл в масиві гранітів (Доповіді АН УРСР, I, 1961, 16).
2. Лінія, що позначає контури чого-небудь. Рослинні мотиви, виткані на горизонтальних верстатах.., набувають нехарактерного для них східчастого оконтурення і в значній мірі втрачають свої природні форми (Нариси з історії українського.. мистецтва, 1969, 26).