ОКОЛО́ДОК, дку, чол.
1. дорев. У царській Росії — район міста, підвідомчий поліцейському наглядачеві;
// Приміщення підрозділу міського поліцейського участку. Всіх .. ходаків загнали в околодок, переписали і.. відпустили, зобов’язавши їх не відлучатися без дозволу властей з дому (Федір Бурлака, Напередодні, 1956, 235).
2. заст. Медичний пункт при військовій частині. Якось Щорс дізнався, що кожного ранку біля полкового околодку стоїть черга — туди приходять «хворі», що будь-якою ціною намагаються ухилитися від навчання (Семен Скляренко, Легендарний начдив, 1957, 45).