О́КОЛО, а, сер., діал.
1. Зовнішня поверхня будівлі. Червонуваті пебілені окола хатів [хат] ледве було видно за старими сливами та кислицями (Нечуй-Левицький, II, 1956, 389); — Щоб було гарно, — говорили чепільські муляри, будівельники, скромно гаптуючи цегельний орнамент на околі двоповерхової середньої школи (Іван Ле, Мої листи. 1945, 37).
2. Навколишня місцевість; околиця. — Міркую Я про Кочерапюка старого. Гуцул-богатир, на все около Найславніший з давніх літ керманич (Іван Франко, XIII, 1954, 332); Він [Янка Купала].. спокійно поглядає на В’язинку.. І ніби й нині чує есе около, Склоняючи перед поетом чоло, Лого прекрасно-горде: Я мужик (Максим Рильський, III, 1961, 280).