ОКОЛІ́ТИ, ію, ієш, док., розм.
1. Здохнути, загинути (про тварин). — Така втрата… Околів мій кінь (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 210);
// зневажл. Перестати жити, вмерти (про людей). Ну, злодій околів — і ділом: Ворони, а не мир, прокракали над тілом (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 179).
2. Стати нерухомим, втратити чутливість від холоду, страху і т. ін.; заклякнути.