ОКЛИКА́ТИ, аю, аєш, недок., ОКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док.
1. перех. Називати кого-небудь на ім’я або покликом привертати до себе його увагу. — Христе! Христино! — сіпаючи за подушку, оклика Свирид (Панас Мирний, III, 1954, 237); Мама, окликаючи Юру, пройшла до кухні (Юрій Смолич, II, 1958, 77); Орися окликнула свою подругу, але остання не поворухнулась навіть (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 77).
2. неперех., церк. Оголошувати, оглашати.