ОКЛУ́НОК, нка, чол. Те саме, що клунок. Баба з великим оклунком на. плечах поспішає. За нею плентається хлопчик, теж з оклунком (Степан Васильченко, Незібрані твори, 1941, 220); Найближчої неділі випросив у матері оклунок проса, звалив його на плечі, поніс у Валки на базар (Василь Минко, Моя Минківка, 1962, 94); * У порівняннях. Остапа в’язали, Мов оклунок, сердешного На коника клали (Данило Мордовець, I, 1958, 544).
ОКЛУНОК
Тлумачення слова