ОКЛЯКА́ТИ, аю, аєш, недок., ОКЛЯ́КНУТИ, ну, неш, док.
1. Втрачати рухомість, чутливість від холоду або перенапруження (про кінцівки); заклякати, дубіти. Ноги оклякли.
2. перен. Ставати нерухомим (від подиву, страху і т. ін.); завмирати, ціпеніти.
3. діал. Ставати на коліна. Зоставшись сама, Мася взяла польську книжку, оклякнула і почала вичитувати польські молитви (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 87).