ОКЛА́ДНИК, а, чол., іст. Той, хто обкладає податком. Різноманітність розцінок податків давала змогу окладникам оподатковувати на свій розсуд та зловживати своїм службовим становищем (Народна творчість та етнографія, 3, 1958, 109).
ОКЛАДНИК
Тлумачення слова