ОХРЕЩЕНИЙ

ОХРЕ́ЩЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до охрестити. Петро Гарасимів, .. вроджений і охрещений у тім селі, пробував досі на вихованню у Олени Василихи (Іван Франко, IV, 1950, 30); Васько незмінно ходив охрещений Шухновським як непоправний другорічник (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 294);
//  охрещено, безос. присудк. сл. — Батька мого Гурч прозивали, а мене Олексієм охрещено (Гнат Хоткевич, I, 1966, 96).