ОХРА́НКА, и, жін., розм. У дореволюційній Росії — орган таємного поліцейського нагляду. [Нечай:] Я певен, що за вашою квартирою стежить охранка, адже ви під суворим наглядом (Леонід Смілянський, Черв. троянда, 1955, 89); Царська охранка в ніг збивалася, вишукуючи учасників замахи на генерал-ад’ютанта Дрептельна (Микола Олійник, Леся, 1960, 64).
ОХРАНКА
Тлумачення слова