ОХО́ТНИЦЬКИЙ, а, е, розм., рідко. Прикм. до охотник2; мисливський. Охотницька Собака не схотіла Охотнику служить за те, Що все З охоти — сам, вона ж помиї їла (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 184); Завжди додержуйся стародавньої охотницької традиції: говори завжди правду, і тільки правду! (Остап Вишня, II, 1956, 155); Аксаков писав колись про різні етапи свого охотницького життя (охотою він звав і рибальство, і навіть збирання грибів) (Максим Рильський, Веч. розмови, 1964, 212).
ОХОТНИЦЬКИЙ
Тлумачення слова