ОХО́ТКА, и, жін., розм., рідко. Те саме, що охота1. [Трохим (до косарів):] Година трапилась погодна, музика заграє вам задля охотки, щоб не наскучило гуляти по лузі! (Марко Кропивницький, V, 1959, 130); Тоді ж узяла її охотка вчитись ворожити (Грицько Григоренко, Вибр., 1959, 193).
В охотку — те саме, що В охоту (див. охота 1).
ОХОТКА
Тлумачення слова