ОХОЛОЛИЙ

ОХОЛО́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охолонути 1, 2. Володя сидів увесь нашорошений, дивлячись злякано на Оротука і не випускаючи з охололих рук руля (Микола Трублаїні, Хатина.., 1934, 31); Рубін дивиться на охололе й посиніле залізо сконфужено (Іван Сенченко, На Батиєвій горі, 1960, 6); Він свіжим голосом щирості озвався до них, огрів нею дещо охололі душі (Іван Ле, В снопі.., 1960, 22); Вкритий курявою і кіптявою, збуджений і ще не охололий з бою, Парма їй наказав встановити кулемети на валу лісового рову (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 143).