ОХМАРИТИ, рю, риш, док., перех.
1. Оповити хмарами, димом.
2. перен., розм. Затьмарити, засмутити. У Микити в очах блиснула надія. Проте зразу ж чоло охмарила турбота (Степан Васильченко, I, 1959, 276); [Іван:] Слухай мене, Любо. Ніколи за час нашої дружби я не казав тобі нічого такого, що могло б сьогодні охмарити твоє сумління (Іван Микитенко, I, 1957, 488).