ОХЛЯТИ

ОХЛЯТИ і ОХЛЯНУТИ, яну, янеш; мин. ч. охляв і охлянув, ла, ло; док. Дуже ослабнути, схуднути від недоїдання; знесиліти, виснажитися. Охляв, як щеня у дощ (Українські народні прислів’я та приказки, 1963, 57); Кілька вже день харчувались старі вареною та печеною картоплею, аж охляли без хліба (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 90); Він уже кілька днів не їсть і нічого не п’є, крім ліків; схуд і охляв (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 149);  * Образно. Охляло сонце. На будинках горить гарячий фіолет (Павло Тичина, I, 1946, 160);
//  Безсило опасти, втративши пружність. Старшина знесилів, охляв, піт зросив високе червоне чоло (Костянтин Гордієнко, Чужу ниву.., 1947, 71); Саїд Алі угледів на кілочку скрипку. Так-таки раптом охляв, знемігся, опустилися руки (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 332); Дочитавши статтю, він раптом охляв увесь, обм’як, навіть руки впали під стіл (Михайло Чабанівський, Стоїть явір.., 1959, 172).