ОХЛЯ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до охляти. В степу до них приєднались нові, охлялі від недороду селяни, і вже разом вирішили шукати заробітку на шахтах (Петро Панч, Синів.., 1959, 16); На дорогу вибіг охлялий за зиму заєць (Михайло Стельмах, I, 1962, 341);
// у знач. прикм. Тинялись по базару козаки в скривавлених завоях, стомлені, закурені, обшарпані, охлялі (Олександр Ільченко, Козацькому роду.., 1958, 174); У шкільну сторожку зносили охлялих диких гусей, приморожених чорногузів, живучих голубів-сипяків (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193); * Образно. Та мовчить охлялий вітер, ледве он схитнув він дуба й знов одскочив… (Павло Тичина, II, 1957, 245).
ОХЛЯЛИЙ
Тлумачення слова