ОКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Говорити, повторювати «о». Вона [жінка] глянула на старого і, окаючи, перелякано сплеснула руками: — Іван Петрович!? (Михайло Стельмах, I, 1962, 404).
2. Зберігати у вимові різницю між голосними звуками «о» та «а» в ненаголошених складах. Літературна мова не відкидає місцевої вимови, і волжанин говорить чистою літературною мовою, хоч на відміну від москвича окає, а не акає (Мистецтво, 6, 1965, 9).