ОКАТОЛИ́ЧЕНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до окатоличити.
2. у знач. прикм. Який прийняв католицтво, став католиком. Син дрібного окатоличеного шляхтича .., Оріховський 14-літнім підлітком був посланий «по науку» до Відня (Наука і життя, 3, 1970, 30).