ОКА́СТИЙ, а, е, розм. Те саме, що окатий. Підвів [Ловко] голову і побачив на сухому вершечку бука ворона, що сидів надувшись, хижо водив окастою головою (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 345); Може, то й вона підгледіла, як Павло цілував Катрусю? Окаста і гостра на слух молодиця (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 74); * Образно. Я знав напевне, що світ подарує мені окасте сонце, вітри романтики, далекі відстані (Михайло Чабанівський, За півгодини.., 1963, 7).
ОКАСТИЙ
Тлумачення слова