ОКАЛІ́ЧЕНИЙ, а, е, розм. Дікнр. пас. мин. ч. до окалічити. Коняка, правда, знайшлася — так окалічена на всі чотири ноги, за вісім карбованців продав (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 304);
// о калічено, безос. присудк. сл. — Де болить? Де окалічено? — допитувавсь Тоньо (Іван Франко, III, 1950, 346).
ОКАЛІЧЕНИЙ
Тлумачення слова