О́КАЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до окати. Звідкись з висоти долинає спокійний, трохи окаючий голос Андріяна (Радянська Україна, 2.IX 1962, 3); * Образно. Пройшла гроза. Гуркочуть дальні громи із окаючим волзьким, говірком (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 294).
Окаючі говори, лінгв. — говори російської мови, у яких при вимові в ненаголошених складах зберігається різниця між звуками «о» та «а».
ОКАЮЧИЙ
Тлумачення слова