ОЙ-ОЙ, виг.
1. Уживається при вираженні фізичного болю, страждання і т. ін. — Лежить мій Хаїм… лежить мій Лейба, що годували стареньку маму… і більш не встануть… Ой-ой! ай-вай! (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 177).
2. Уживається при вираженні здивування, захоплення і т. ін. У флігелі тоді рипнули двері, і Гашка з цеберками по воду прибігла. — Ой-ой, як дідусь рано. — Засміялась очима ранково (Андрій Головко, I, 1957, 209).