ОГУ́ЛОМ, присл., розм., рідко.
1. Усі (все) разом; гуртом, не розбираючись. Вчителеві нема як серця зірвати, то взяв та й шугнув усяку нечисть із села огулом (Степан Васильченко, I, 1959, 191).
2. Загалом, в цілому. Було, що Давид раптом спитав у дядька Левонтія: скільки воно десятин у Рокитному всієї землі — і Книшевої, і Губаренкової, і інших — огулом (Андрій Головко, II, 1957, 106).