ОГУ́ЛЬНИЙ, а, е, рідко.
1. Те саме, що загальний 1, 3. Тут бачив хлопець, як інша весела дівчина.. танцювала й підспівувала з відрами на плечах на огульну втіху людську і на потіху (Марко Вовчок, I, 1955, 296).
2. Недиференційований (про підхід, ставлення до чого-небудь). Зовсім неможна сказати, що огульні оцінки навколишнього життя [у вірші С. Плужника] були вірними й справедливими (Не ілюстрація.., 1967, 278).