ОГОРОЖА

ОГОРО́ЖА, рідко ОГОРО́ДА, и, жін. Паркан, стіна, тин і т. ін., які оточують що-небудь. Брама однією половиною теліпалась на стовпі, друга половина лежала на землі: огорожа розвалилася (Нечуй-Левицький, II, 1956, 165); Під’їжджає до розсадника загін червоноармійців, руйнує огорожу, знімаючи колючий дріт і намотуючи його на барабан (Олександр Довженко, I, 1958, 456); Він. [будинок] був гарний. Лежав у городі, обведений стрункою залізною огородою (Ольга Кобилянська, III, 1956, 276);  * У порівняннях. Орішник, глод, шипшина позростались, стоять, як добра огорожа (Олекса Стороженко, I, 1957, 76).