ОГОРО́ДЕЦЬ, дця, чол., рідко. Зменш.-пестл. до огород. Сей флігель був відділений від вулиці вузеньким огородцем (Іван Франко, VII, 1951, 355); — Думаєш ти, щоб економія платила тобі по сто карбованців на рік, і думаєш, як би купити свою хату й огородець (Михайло Стельмах, I, 1962, 507).
ОГОРОДЕЦЬ
Тлумачення слова