ОГО́ЛЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до оголити. В цю мить на оголеній вітром од снігу латці шосе в шаленому кар’єрі зацокотіли кілька десятків підків (Андрій Головко, II, 1957, 570); В цю хвилину я не бачив Інни, але ясно уявляв собі, як вона картинно заломлює свої тонкі.. оголені по плечі руки (Дмитро Ткач, Жди.., 1959, 63);
// у знач. прикм. Кострубаті й присадкуваті верби з обох боків дороги міцно чіплялися оголеним корінням за землю (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 308); Входять козаки з оголеними шаблями (Олександр Корнійчук, I, 1955, 235); — Значить, лівий фланг оголений, — майнуло в голові комбрига, — і німець пішов саме сюди (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 9); * Образно. В ній [пісні] — оголена людська душа, — яка мучиться й страждає (Юрій Яновський, IV, 1959, 111).
ОГОЛЕНИЙ
Тлумачення слова