ОГО

ОГО, виг. Уживаються при вираженні здивування, захоплення, застереження і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А колись співали, ого, ще як! (Леся Українка, II, 1951, 36); На дні ями проступають бульки, чути якийсь клекіт.. — ого, то вже знак, що пора забивати яму! (Іван Франко, IV, 1950, 7); Стис удлище, підсік.. Ого, нівроку! Немов струна, співає волосінь, І короп кидається у глибінь (Максим Рильський, II, 1960, 121); — Не конверт, а конвент! Це таке, брат, Вутанько, що ого! Туди тільки наймудріших збирають… (Олесь Гончар, II, 1959, 186); — Ти краще штаненята притримуй, — сміється Євген. — Вони в мене на цурці ого як тримаються, — анітрохи не ображається хлопчак (Михайло Стельмах, I, 1962, 215).