ОГО-ГО́, виг. Уживається при вираженні сильного здивування, захоплення і т. ін. з приводу чогось надзвичайного, несподіваного, непередбаченого і т. ін. А голос у діда — ого-го! Вночі вийде, як тюкне на собаку якимось диким степовим голосом, — аж мороз піде по шкурі (Степан Васильченко, II, 1959, 527); Ще ого-го які кремезні, Стоять [дуби] сто років, мов залізні (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 16); — Тоді тримайся його, бо це хлопець ого-го який! (Михайло Стельмах, II, 1962, 401).
ОГО-ГО
Тлумачення слова