ОГЛУ́ШЛИВО. Присл. до оглушливий 1. В лузі понад річкою.. оглушливо цвірінчали по-дурному зраділі горобці (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 128); Голосно, навіть оглушливо гриміли репродуктори (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 240).
ОГЛУШЛИВО
Тлумачення слова