ОГЛУ́ХЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до оглухнути, оглухти. Снайпери били по наших амбразурах. А ми, оглухлі й осліплі, виконували накази шахтаря Чудина (Юрій Яновський, II, 1954, 138); Снаряд за снарядом по ордах чужинця Оглухлий обвалював артилерист (Леонід Первомайський, II, 1958, 420).