ОГЛЯДКА

ОГЛЯ́ДКА, и, жін., розм. Дія за значенням оглядатися 2. Ось вартовий зупинився над баком, постояв, мовби прислухаючись до самого себе.. Потім швидко бере кружку і, зачерпнувши води, підтюпцем, з оглядками несе її до дверей камери (Олесь Гончар, Партия, іскра, 1958, 123); Вез щоденної пильної оглядки на перейдене хіба можна зазирнути в прийдешнє (Юрій Шовкопляс, Людина.., 1962, 295).
♦ Без оглядки — дуже швидко, поспішно, не оглядаючись. Мужик оторопів.. Він мерщій вернувсь додому і всю дорогу мчався без оглядки (Українські народні казки, легенди.., 1957, 36); З оглядкою — обережно, обачно. — Ну, і все. Розходьмося, хлопці. Та з оглядкою (Андрій Головко, II, 1957, 572); Говорила [Наталка] з оглядкою, зважуючи кожне слово, боячись, як би не сказати чогось зайвого (Спиридон Добровольський, Очаківський розмир, 1965, 24).