ОГЛАША́ТИ, аю, аєш, недок., ОГЛАСИ́ТИ, ашу, асиш, док., перех.
1. заст. Оголошувати. — Стражники їздили на конях, — розказував Грицько Вересай, — і оглашали, щоб люди писалися в ополчення (Федір Бурлака, О. Вересай, 1959, 6); А ви — юродиві — тим часом, Поки нездужає капрал, Ви огласили юродивим Святого лицаря! (Тарас Шевченко, II, 1953, 281).
2. рідко. Наповнювати голосними звуками. Над озером панувала цілковита тиша. Тільки сполохане птаство, ширяючи в височині, оглашало околиці тривожним криком (Юрій Смолич, Прекрасні катастрофи, 1957, 72).
3. церк. Оголошувати імена тих, що одружуються.