ОДИНИ́ЧНИЙ, а, е.
1. Окремий, відособлений. Фруктові дерева різних сортів та ягідні кущі представлені були в садку не сортовими масивами, а лише одиничними сортовими екземплярами (Юрій Смолич, День.., 1950, 92); Основним типом поховань скіфського часу на Посуллі є одиничні трупопокладення в ямах з дерев’яними склепами (Археологія, VIII, 1953, 126).
Одиничне виробництво — виготовлення різних виробів одиницями або невеликими разовими серіями. Для внутрішнього шліфування є спеціальні додаткові пристрої. Такі верстати широко застосовуються в інструментальних цехах при одиничному і дрібносерійному виробництві (Верстати-гіганти, 1958, 20).
2. Стос. до одиниці (у 3 знач.). Простій відносній формі вартості одного товару відповідав одинична еквівалентна форма іншого товару (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 67).
3. у знач. ім. одиничне, ного, сер. Філософська категорія: предмет, процес або явище з його властивостями і основними ознаками, що відрізняють його від інших предметів, процесів або явищ. Справжнє мистецтво в одиничному пізнає загальне і сутнє (Радянське літературознавство, 8, 1966, 87).