ОДИНО́КИЙ, а, е.
1. Який міститься, розташований і т. ін. окремо, ізольовано від інших, подібних до себе. Край села, біля одинокої хатини — мати й дочка (Олександр Довженко, I, 1958, 56); Наче стародавні кораблі, мріли.. до самого обрію одинокі ферми хуторян-угорців (Олесь Гончар, III, 1959, 173);
// Який відбувається, протікає, сприймається і т. ін. відірвано, ізольовано. Молюсь тобі, боже милий, Господи великий! Що.. привів мене, старого, На сі святі гори Одинокий вік дожити (Тарас Шевченко, II, 1963, 44); Вулиці безкраї. Порожньо і дзвінко. Кроки одинокі, ніби серця стук (Володимир Сосюра, II, 1958, 100); Зробилося тихо, і в цій тиші — одинокий постріл (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 534).
2. Який не має сім’ї, рідних; самотній. Вони жили в батьків і часто приїжджали до одинокого Ястшембського подуріти на волі (Нечуй-Левицький, II, 1956, 56); І хоч він був на цей час одиноким, бо сім’я його загинула в морі під час евакуації на Кавказ, але до колишнього Лукія тепер не могла повертатись (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 98);
// у знач. ім. одинокий, кого, чол., одинока, кої, жін. Людина, яка не має сім’ї. Зніметься оце чоловік, майне на вільні степи Катеринославські або Херсонські.. Багато тоді накивало п’ятами й одиноких і цілими сім’ями… (Панас Мирний, I, 1949, 196);
// Який не має друзів, близьких, однодумців; чужий у певному середовищі. Сцена, на яку він несподівано наткнувся, утвердила в ньому переконання, що він не одинокий в селі (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1957, 6); Вона відчула себе одинокою серед людей (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 101).
Одинока мати, юр. — незаміжня жінка, що має позашлюбну дитину. Тільки за 1953 рік багатодітні і одинокі матері одержали від Радянської держави понад шість з половиною мільярдів карбованців.. допомоги на виховання дітей (Радянський суд на охороні прав.., 1954, 54).
3. рідко. Лише один; єдиний. Старий возний Згарський був одинока жива душа, з якою Калиновий міг іноді побалакати спокійно, по щирості (Іван Франко, VI, 1951, 332); З одинокої на ціле татарське село кав’ярні дуже добре видно було і море, й сірі піски берега (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 389); Погодилася [Краньцовська] вже з тою думкою, що їй вільно мати свого приятеля. Уже хоч би з тої одинокої причини, аби помститися на своїм нелюбі (Лесь Мартович, Тв., 1954, 321).