ОДИ́НЧИК, а, чол. Пестл. до одинець 1. О, боги! як ви допустили, Щоб і одинчика убили І настромили на віху Його козацькую головку (Іван Котляревський, I, 1952, 232); — Та нащо б тра хапать мою дитину? Було синів у мене вісімнадцять, Тепер один-однісінький зостався. Покинь мені одинчика того (Агатангел Кримський, Вибр., 1965, 171).
ОДИНЧИК
Тлумачення слова