ОДУРМА́НЮВАТИ, юю, юєш, недок., ОДУРМА́НИТИ, ню, ниш, док., перех.
1. Спричинювати стан запаморочення, оп’яніння; запаморочувати, оп’яняти. Запах банкнотів, що перейшли не через одну тисячу людських пальців, зовсім одурманив Катерину (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 102).
2. перен. Затьмарювати, отруювати свідомість (хибними поглядами, неправильними уявленнями, шкідливими ідеями і т. ін.); задурювати. Біблійна легенда про всесвітній потоп всіляко підтримувалась церквою і пануючими класами, тому, що вона допомагала їм одурманювати трудящих (Наука і життя, 7, 1958, 48); — Надто смертельною була отрута, якою Гітлер одурманив душі німецьких обивателів (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 110).