ОДУРІТИ, ію, ієш, док., розм. Втратити здатність мислити, розуміти що-небудь. Москаль подививсь, подививсь на неї та й пішов з хати… Солоха одуріла й не зна, що робити, що й казати… (Панас Мирний, I, 1954, 62); Осінні вітри гуляли світом, заробітчани верталися до рідного вогнища, брели заболоченими дорогами, від дум одуріла голова: як ми визимуємо цей год? (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 183);
// Те саме, що збожеволіти. Сидить вона, не йде в село, Не пита й не плаче, Одуріла!.. і цеглину Муштрує, то лає, То годує, як дитину, Й сином називає (Тарас Шевченко, I, 1963, 232); [Князь:] Не розумію, що се все значить. Боюсь, що бідна з горя одуріла (Іван Франко, IX, 1952, 218).
ОДУРІТИ
Тлумачення слова