ОДУРІ́ЛИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. мин. ч. до одуріти. Дві одурілі від ляку баби були небезпечними сторожами (Панас Мирний, III, 1954, 340);
// у знач. прикм. «Гітлер капут» — не раз уже зринало з уст одурілого, засліпленого гвинтика військового механізму, який звався німецьким солдатом (Василь Козаченко, Гарячі руки, 1960, 186).
ОДУРІЛИЙ
Тлумачення слова