ОДНОВУ́ХИЙ, а, е. Який має одне вухо; з одним вухом. — Маєш, Крук, щастя, що вже потрапив до мене, — сказав Юркові одновухий, мабуть, від шаблі якогось будьопнівця, начальник тюрми в мундирі легіонера Пілсудського (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 418); З молодих біля худоби був і лишився один Василь Курмаз. Так уже судилося йому. Цей одновухий відлюдько біля скотини шукав собі відраду (Іван І. Волошин, Місячне срібло, 1961, 195).
ОДНОВУХИЙ
Тлумачення слова