ОДНОВІ́РЕЦЬ, рця, чол. Людина однакової з ким-небудь віри, релігії. В тій хвилі блиснула їм несподівана надія: за слідом противників побачили настигаючих своїх одновірців (Іван Франко, VI, 1951, 85); Чи так боронять християн їх одновірці, їх братове? (Володимир Самійленко, I, 1958, 135).
ОДНОВІРЕЦЬ
Тлумачення слова