ОДНОСКЛАДО́ВИЙ, а, е.
1. Який має один склад (про слово або його частини). Творення пасивних дієприкметників за допомогою суфікса «-т-» обмежене певними умовами, а саме: такі дієприкметники утворюються майже виключно від безсуфіксних дієслів з односкладовим коренем на голосний (Курс сучасної української літературної мови, I, 1951, 418); Першу хвилину вони розглядали один одного, вигукуючи односкладові оклики (Олександр Копиленко, Лейтенанти, 1947, 108).
2. Який складається з одного-двох слів; дуже короткий, лаконічний. На допитки [допитування], чи не хвора, Ляля кидала односкладові скупі відповіді (Олесь Гончар, Земля… 1947, 30).