ОДНОРІ́ДНИЙ, а, е.
1. Який належить до того самого роду, розряду, характеризується однаковими рисами, ознаками. При натуральному господарстві суспільство складалося з маси однорідних господарських одиниць.. (Ленін, 3, 1970, 21); Для постачання заводів однорідною рудою було створено руд о роз подільну станцію Верхівцеве (Чорна металургія України, 1957, 93).
Однорідні члени речення — члени речення, які виконують однакову синтаксичну функцію щодо спільного для них члена, з яким вони граматично зв’язані. У реченнях, де однорідних членів значна кількість, вони можуть бути згруповані в окремі пари або більші ряди за принципом ближчого змістового зв’язки (Мовознавство, IV-V, 1947, 180).
2. Який має однаковий склад, однакові властивості в усіх своїх частинах. Коли вчені дізналися про те, що ядро атома не однорідне, а має певну структуру, вони, природно, вирішили розщепити його штучно (Наука і життя, 8, 1962, 12); Гострий соус являє собою однорідну червонувату масу, з приємним кисло-солодким смаком і ароматом прянощів (Українські страви, 1957, 126).