ОДНОПОЛЧА́НИ, чан, мн. (одн. однополчанин, а, чол.; рідко однополчанка, и, жін.). Ті, які служать або служили в одному полку. Маковей, набивши патронами ріжки, лежав біля самої бровки асфальту поруч з Хаєцьким та іншими однополчанами (Олесь Гончар, III, 1959, 447); Однополчанине, згадай тепло воронезької зали, де нам Платонов і Гайдай дуети Лисенка співали (Микола Упеник, Вірші.., 1957, 103).
ОДНОПОЛЧАНИ
Тлумачення слова