ОДНОМО́ВЕЦЬ, вця, чол., рідко. Той, хто розмовляє тією самою мовою, що й інший. Від всесильних громів захитається світ, І гуцулу навіки подасть з-за Карпат Руку дружби його одномовець і брат (Любов Забашта, Вибр., 1958, 203).
ОДНОМОВЕЦЬ
Тлумачення слова